Амбулаторія ларингології

Ендоскопічна діагностика забезпечує відмінний огляд найтонших структур носа, глотки, гортані, голосових зв’язок з винятковою якістю зображення. Інноваційне обстеження пропонує пацієнтам зручність скорочення часу обстеження, зниження глоткового рефлексу. Дозволяє впевнено діагностувати та лікувати захворювання верхніх дихальних шляхів.

Мазок з носа – це діагностичний тест, який виявляє бактерії в ніздрях, відповідальні за інфекції верхніх дихальних шляхів – тривалий персистуючий риніт і хронічні інфекції. Матеріал для тесту береться з носової порожнини і може бути виконаний в будь-який час доби. Щоб не спотворити результат посіву з носа, пацієнт не повинен приймати інтраназальні антибактеріальні або протизапальні препарати за три години до тесту. Якщо пацієнт приймає антибіотики, тест слід проводити через сім днів після останнього прийому.

Бактеріологічний посів з горла – це мікробіологічне дослідження, яке можна використовувати для диференціації вірусної, бактеріальної або грибкової етіології з метою виявлення причини рецидивуючих інфекцій горла. Знання збудників допомагає підібрати оптимальне лікування, особливо коли антибіотикотерапія не дає результатів. Аналіз проводиться за допомогою шпателя зі стінок глотки та мигдаликів. Він безпечний і безболісний. Щоб результат був надійним і достовірним, матеріал беруть натщесерце перед чищенням зубів або через три години після прийому іжі. Пацієнт також повинен утриматися від використання ополіскувача для рота або жувальної гумки.

Цитологічне дослідження мазка з носової порожнини дозволяє:

• отримати цитограму – відсоткове співвідношення типів клітин, присутніх у слизовій оболонці носа (еозинофіли, нейтрофіли, епітеліальні клітини, чашкові клітини, базальні клітини)
• відрізнити алергічний риніт від інфекційного
• розрізняють бактеріальні та вірусні інфекції
• визначити ступінь тяжкості захворювання та подальше лікування.

Матеріал забирається з носового отвору спеціальною щіточкою і забарвлюється хімічними реактивами для подальшої ідентифікації клітин під мікроскопом.

Цитологічне дослідження мазка з носової порожнини дозволяє:

• отримати цитограму – відсоткове співвідношення типів клітин, присутніх у слизовій оболонці носа (еозинофіли, нейтрофіли, епітеліальні клітини, чашкові клітини, базальні клітини)
• відрізнити алергічний риніт від інфекційного
• розрізняють бактеріальні та вірусні інфекції
• визначити ступінь тяжкості захворювання та подальше лікування.

Матеріал забирається з носового отвору спеціальною щіточкою і забарвлюється хімічними реактивами для подальшої ідентифікації клітин під мікроскопом.

Малоінвазивна процедура, що полягає у видаленні гіпертрофованої слизової оболонки з носової порожнини за допомогою спеціальної петлі та щипців. Поліпи викликають проблеми з диханням, ринорею, закладеність носа, головний біль, порушення смаку, нюху або навіть втрату нюху, хропіння.
Ускладнення трапляються дуже рідко. До них відносяться:

• після операційний біль
• кровотеча
• закладеність носа до 3 днів після операції

У перші кілька днів після операції слід обмежити фізичні навантаження, гарячі ванни та алкоголь. Однак у кожного пацієнта може спостерігатися відростання поліпів у різний час.
Процедурі передує консультація, яка триває приблизно 60 хвилин.
Процедура проводиться під місцевою та загальною анестезією.

Операція на носовій перегородці, яка полягає у відновленні правильної форми носової перегородки шляхом ремоделювання її структури та висічення деяких фрагментів.
Викривлення перегородки може бути вродженим або набутим і негативно впливати на якість життя пацієнта, викликаючи симптоми у вигляді:

• частих, рецидивуючих інфекцій верхніх дихальних шляхів
• закладеності носа з одного або обох боків
• хропіння
• погіршення нюху

Після процедури вводиться компресійна тампонада, яка видаляється наступного дня. Пацієнт може відчувати дискомфорт близько 5 днів через набряк у носі. Потім необхідно подбати про належну вологість носової порожнини, використовуючи препарати морської солі, вимиваючи все, що затримується. Рекомендується уникати фізичних навантажень протягом трьох тижнів.
Процедурі передує консультація лікаря і триває близько 90 хвилин.
Процедура проводиться під загальним наркозом

Носова кровотеча – одна з найпоширеніших неприємних проблем ЛОР-пацієнтів, яка зазвичай спричинена пошкодженням судин носової перегородки, що називається сплетінням Кіссельбаха. Коли консервативне лікування не дає результатів, показане хірургічне втручання, що передбачає точне закриття судин поля Літтла. Процедура виконується за допомогою низькотемпературної радіохірургічної абляції під ендоскопічним або мікроскопічним контролем. Успіх процедури, тобто відсутність рецидиву кровотечі, спостерігається у понад 95% пацієнтів. За відсутності поліпшення або інших показань виконується так звана дегісценція мукоперіхондріального клаптя перегородки або перев’язка вибраних артеріальних судин, відповідальних за носову кровотечу.
Процедура проводиться під місцевою анестезією.

Це надзвичайно ефективна та дієва процедура для покращення прохідності, часто краща за корекцію носової перегородки. Непрохідність носа, спричинена гіпертрофованими або хронічно набряклими структурами бічної стінки носа, які називаються носовими раковинами, дуже часто є причиною закладеності носа, утрудненого дихання, хропіння під час сну. Вихід для пацієнта – виконати зменшення маси тканини носової раковини, щоб розблокувати носові ходи і забезпечити належний потік повітря до наступних дихальних шляхів без зайвого опору. Таку операцію часто проводять, зокрема, пацієнтам з алергічним ринітом, у яких спостерігається набряк і гіпертрофія слизової оболонки носової раковини.
Процедура виконується ендоскопічно за допомогою радіохірургії або спеціального відсмоктувального і ріжучого пристрою – шейвера. Покращення після процедури спостерігається практично у кожного пацієнта.
Процедура проводиться під місцевою та загальною анестезією.

При переломі носа (без зміщення) лікар після місцевої анестезії вручну вправляє кістку закритим методом і застосовує інтраназальну тампонаду для іммобілізації уламків.
Перелом носа (зі зміщенням) вимагає хірургічної корекції і проводиться під загальним наркозом відкритим методом, особливо якщо в результаті травми кісткові відламки вклинилися.
Ускладнення найчастіше виникають при неправильному зрощенні кістки. Також може виникнути гематома, абсцес або пошкодження носових пазух.
Після процедури лікар призначить знеболювальні, протинабрякові препарати та антибіотикотерапію. Слід уникати фізичних вправ і контакту з пацієнтами, які страждають на інфекції верхніх дихальних шляхів.

Процедура, що полягає у видаленні третьої мигдалини, яка розташована на задній стінці глотки і є невидимою. Збільшена глоткова мигдалина блокує потік повітря через носоглотку і тисне на гирло вушної труби. Пацієнт дихає через рот, хропе і бореться з частими рецидивуючими вушними інфекціями.
Процедурі передує консультація і триває близько 45 хвилин. Ускладнення після процедури виникають дуже рідко.
До них відносяться:

• ускладнення, пов’язані з анестезією
• післяопераційний біль
• тривала кровотеча
• інфікування післяопераційної рани

У перші кілька днів після операції слід обмежити фізичні навантаження і дотримуватися напіврідкої дієти.
Процедура проводиться під загальним наркозом.

Малоінвазивна процедура для зменшення гіпертрофованої тканини піднебінних мигдаликів на 40-80% рекомендована людям з гіпертрофованими піднебінними мигдаликами, які мають труднощі з диханням, розмовою, ковтанням.
Консультація відбувається перед процедурою і триває близько 45 хвилин. Ускладнення виникають дуже рідко. До них відносяться наступні:

• ускладнення, пов’язані з анестезією
• післяопераційний біль
• тривала кровотеча
• інфікування післяопераційної рани

У перші кілька днів після операції слід обмежити фізичні навантаження і дотримуватися напіврідкого харчування.
Процедура проводиться під загальним наркозом.

Навколомигдаликовий абсцес – це захворювання з раптовим перебігом, що триває зазвичай кілька днів, яке зазвичай розвивається на тлі різних захворювань мигдаликів, наприклад, тонзиліту або хронічного тонзиліту. Характеризується поступово наростаючим болем у горлі з ураженої сторони. По мірі розвитку абсцесу виникають тризм, проблеми з ковтанням, неприємний запах з рота, осиплість голосу з “гугнявістю” мови. Крім того, може з’явитися біль у вухах, спазм шиї, збільшення шийних лімфовузлів на стороні абсцесу і загальні симптоми у вигляді високої температури, ознобу і головного болю.
Діагноз захворювання ставиться на підставі огляду ЛОР-лікаря. Після встановлення діагнозу та призначення антибактеріального лікування антибіотиками пацієнту необхідно провести дренування абсцесу, щоб зменшити тиск на щелепну кістку, усунути порушення ковтання та сильний біль у горлі. Для цього під місцевою анестезією проводиться прокол піднебінної дуги, після відтоку гнійного вмісту скальпелем або радіочастотним ножем розсікається місце сформованого абсцесу і розширюється рестрикція для належного дренування і очищення порожнини абсцесу від гною.
Процедура проводиться під місцевою анестезією.

Пацієнти часто звертаються до отоларинголога через накопичення білих, сіро-зелених або жовтих мас у піднебінних мигдаликах, так званих мигдалинних каменів, які характеризуються досить неприємним запахом (галітозом). Ці ураження мають хронічний характер, виникають і зберігаються протягом багатьох місяців або років. Антибактеріальне лікування антибіотиками та численні полоскання рота зазвичай не дають бажаного ефекту. Деякі пацієнти вирішують проблему з каменями в мигдалинах самостійно, очищаючи крипти, натискаючи на мигдалину пальцем або зубною щіткою.
Галітоз (неприємний запах з рота) при каменях мигдаликів є серйозною соціальною проблемою, що погіршує комунікацію пацієнта з оточенням, знижує самооцінку, змушує людину уникати контактів з іншими людьми. Однак слід пам’ятати, що неприємний запах з рота може бути викликаний і іншими причинами, окрім МК (каменів у мигдаликах): загоєння рани після процедури або операції, проведеної стоматологом, щелепно-лицьовим хірургом або отоларингологом, бактеріальна або грибкова інфекція порожнини рота, носа і придаткових пазух носа, пародонтоз, пухлина верхніх дихальних шляхів, що розпадається, погана гігієна зубів і порожнини рота, часте вживання алкоголю, куріння, проблеми з печінкою або нирками. Вживання деяких антидепресантів, діуретиків, нестероїдних протизапальних засобів та антихолінергічних препаратів також може викликати галітоз. Проблема неприємного запаху з рота відома з давніх часів і досі залишається актуальною в медицині, особливо для ЛОРів та стоматологів.
Піднебінні мигдалики мають численні крипти (від 10 до 30 у кожній), вистелені, як і вся мигдалина, багатошаровим неороговілим плоским епітелієм. Крипти значно збільшують площу поверхні мигдалика, забезпечуючи контакт між зовнішнім середовищем, їжею та лімфоїдною тканиною. У середньостатистичній піднебінній мигдалині дорослої людини приблизна площа поверхні епітелію, що вистилає мигдаликову крипту, становить 295 см2, що приблизно в 6 разів більше, ніж епітелію, що вистилає ротову порожнину і глотку (45 см2). Що демонструє фізіологічну важливість площі поверхні тканини мигдаликів і потенційний ризик розвитку патології.
У разі відсутності очікуваного покращення після консервативного лікування може бути застосоване хірургічне лікування.
Ефективною процедурою, що перешкоджає утворенню каменів у мигдаликах і неприємного запаху з рота, є закриття крипт мигдаликів, відоме як радіохірургія криптолізу. Процедура полягає у введенні спеціального радіочастотного електрода в тканину мигдалика і за допомогою радіохвиль певної частоти проводиться низькотемпературна деструкція навколишніх тканин, що призводить до закриття крипти і припинення накопичення небажаного вмісту. Процедура дає дуже хороші клінічні результати.
Процедура проводиться під місцевою анестезією.

Проста хірургічна процедура, що полягає в підрізуванні вуздечки язика, яку проводять як дітям, так і дорослим. Вона безпечна і безболісна. Вуздечка язика – це фіброзна тканина, яка простягається між нижньою частиною язика і дном рота. Якщо вона занадто коротка, то вважається анатомічним дефектом і не є небезпечною для здоров’я, але може створити багато проблем, пов’язаних з правильною вимовою, сепленією, пережовуванням їжі та слиновиділенням. Також може сприяти виникненню стоматологічних захворювань і порушень прикусу.
Процедура проводиться під місцевою анестезією

Складається з видалення слинної залози через хронічне запалення або пухлину через косметичний розріз шкіри паралельно нижній щелепі. Під час процедури завжди видаляється вся слинна залоза, навіть при доброякісних і невеликих пухлинах. Якщо пухлина злоякісна, процедура розширюється і включає резекцію вузлів і навколишніх тканин.
Операція може бути пов’язана з ускладненнями:

• кровотеча
• біль у підщелепній ділянці
• набряк м’яких тканин шиї
• гематома на дні рота
• порушення чутливості в області язика

Процедура проводиться під загальним наркозом.

Це сучасна, малоінвазивна, високоточна методика копластики з використанням енергії електромагнітних хвиль для лікування хропіння та легкого апное сну. Під час процедури в гіпертрофовану мембрану м’якого піднебіння (язичок, піднебінні дужки) вводиться спеціальний електрод, який випаровує тканини, не пошкоджуючи поверхню слизової оболонки. Процес зміцнення піднебіння після процедури займає близько 4 тижнів.
Процедурі передує консультація і займає близько 45 хвилин. Ускладнення виникають дуже рідко. До них відносяться

• ускладнення, пов’язані з анестезією
• запалення прооперованої ділянки
• біль під час ковтання
• реактивний набряк тканин піднебіння та язичка

Перші 7 днів після операції слід обмежити фізичні навантаження і дотримуватися напіврідкої, кашоподібної дієти.
Процедура проводиться під місцевою та загальною анестезією

Хірургічна процедура, що проводиться всередині носа для поліпшення функції пазух шляхом усунення запалених слизових оболонок. Важливою перевагою цього методу є те, що пазухи і ніс не відкриваються. Ендоскопія дозволяє зосередитися тільки на ураженнях, оминаючи здорові ділянки носа.
Ризик ускладнень при застосуванні методу FESS незначний. Після процедури протягом 10 днів забороняються фізичні навантаження (заняття спортом), бажано уникати алкоголю та інших засобів, що підвищують артеріальний тиск. Однак рекомендується регулярне промивання носа і пазух.
Операція на носових пазухах триває приблизно 2,5 години.
Процедура проводиться під загальним наркозом.

Пункція пазух носа виконується, коли пацієнт потребує швидкого видалення гнійних виділень з гайморових пазух, особливо коли попереднє консервативне лікування не принесло полегшення. Пацієнт зазвичай скаржиться на відчуття гнійних виділень з носа, що витікають назовні і потрапляють в горло, а також відчуває дуже неприємний набряк в області гайморових пазух, особливо при нахилі голови вперед. Таке часто трапляється при гострому гаймориті або загостренні хронічного гаймориту.
Процедура пункції проводиться після звуження та місцевої анестезії носа і полягає у введенні спеціальної голки, троакара або “вистрілюванні” дренажу з якорем під нижню носову раковину через кістку, що відокремлює гайморову пазуху від носової порожнини. Це дозволяє промивати та евакуювати гнійний вміст, а також вводити ліки безпосередньо в пазуху.
Пазуху промивають за допомогою шприца – гній і кров під час процедури видувають у посудину.
У разі розширеного проколу пазухи з використанням якірного дренажу пацієнт може самостійно промивати пазуху і вводити ліки в просвіт пазухи протягом наступних кількох днів.
При правильній техніці виконання та відповідній місцевій анестезії процедура не настільки неприємна, як прийнято вважати.

Процедура проводиться під місцевою анестезією